Чи справді нудьга є ворогом креативності? Команда COMMS продовжує шукати шляхи розвитку творчих здібностей та публікує поради Марка Маꥳннеса (Mark McGuinness) про те, як подолати нудьгу, відчути натхнення та почати активно діяти.
Більшість творців мають низький рівень нудьги. Вони переслідують новизну та натхнення, та втікають від адміністративної та нудної роботи. Нудьга – ворог креативності, її потрібно уникати за будь-яких обставин. Але чи це справді так? Звернімо увагу на зауваження комедійного письменника Ґрехема Лайнхена (Graham Linehan) в нещодавньому інтерв’ю для Guardian:
Я повинен використовувати усілякі програми, які розривають зв’язок з Інтернетом, спонукають нудьгувати, тому що стан нудьги – це невід’ємна частина професії письменника, а Інтернет майже унеможливив його появу.
Я розумію його. Я почуваюсь дуже щасливим, коли вигадую ідею для написання нової книги. Проте, коли нарешті потрібно рішуче взятись за роботу та почати написання першого варіанту, я дуже швидко починаю нудьгувати та безліч чудових альтернатив виринає в моїй голові: Twitter, Behance, Google Reader; упорядкування книжок на полиці; новий отриманий вранці пакунок від Amazon; написання листа другові, з яким не спілкувались дуже давно; дослідження чогось нового…
Звичайно, Стівен Пресфілд (Steven Pressfield), без вагань назвав би цей вид нудьги опором, тобто невидимою силою, яка зароджується в середині нас самих, коли ми стараємося налаштувати наші думки на подолання якоїсь важкої креативної задачі. Опір знає, наскільки важким буде завдання, тому використовує нудьгу для відштовхування нас від його виконання, пропонуючи інші легкі шляхи подолання труднощів. А Кінґслі Еміс (Kingsley Amis) казав: «Мистецтво письма – це мистецтво застосування задньої частини штанів до сидіння стільця». Як і Лайнхен, я очікую стан нудьги та готуюсь до боротьби з ним:
- по-перше, я точно знаю час, коли слід починати писати – після цього моменту я точно можу визначити, чи пишу я, чи ухиляюсь;
- по-друге, я встановлюю режим «В літаку», тобто вимикаю телефон та електронну пошту, а також використовую ресурс Freedom для відключення від Інтернету.
Зазвичай, цей фокус спрацьовує для написання прози, а от із поезією все набагато складніше – я добре знаю, що нудьга/опір у цьому випадку будуть набагато сильнішими. Тож, коли я працюю над віршованим твором, я залишаю ноутбук вдома, та йду до Британської бібліотеки, взявши із собою лишу ручку та папір. Британська бібліотека – прекрасна будівля, та ще й спеціально спроектована як найбільш нудне місце на Землі. Тут залишається лише сидіти тихо та не ворушитись, адже немає нічого, що б спокушало та відволікало увагу, та ще й з боку ваших товаришів-читачів тисне «стіна тиші».
Як в поезії, так і в прозі, я переживав одну і ту ж знайому картину: коли я наодинці з листком паперу або порожнім екраном, то постійно піднімається хвиля нудьги. Імпульс підштовхує мене кудись піти – будь-куди, щоб втекти. І я дозволяю цій хвилі наповнити мене. Я визнаю, що мені нудно, та, що нудьга є частиною процесу, але й вірю в те, що посидівши десь достатньо довго, вона вщухне, вивільнивши спалах цікавості. Той проблиск, як маленький вогник при розпалюванні сірника – його легко погасити, але якщо виявити терпіння, то він почне набирати сили та палати яскравіше. Цікавість переростає в інтерес, в захоплення… і скоро я занурююсь у написання, слова ллються потоком, і я вже не можу себе уявити за іншою роботою або в іншому місці.
Часом опір не дає нам зрозуміти, що на іншому боці нудьги знаходиться найбільш захоплюючий досвід, який може мати творець – стан натхнення та бажання досліджувати нові можливості. Це складно уявити до того, як ви розпочнети роботу.
6 ідей філософів та письменників про нудьгу: Ніцше, Бродський та Фіцджеральд
1. Переконайтесь в тому, який тип нудьги Ви відчуваєте!
Помилковий вид нудьги – той, який Ви переживаєте, коли робите щось виснажливе чи безглузде – те, що не надихає або не допомагає досягти амбіцій. А правильний вид – той, який Ви відчуваєте навіть, якщо дуже прагнете щось зробити, – наприклад, робота, що пов’язана з великим творчим завданням. Це повинно попередити Вас про те, що нудьга є лише димовою завісою перед опором.
2. Вирішіть заздалегідь час початку виконання роботи.
Якщо Ви чекаєте до завтра, щоб вирішити, зранку чи вдень розпочати працювати, Ви даєте собі можливість для зволікання. Проте, якщо Ви вирішили почати завтра о 9-ій ранку, то коли 9-а ранку настає, перед Вами постає вибір – почати працювати або порушити власну обіцянку.
3. Відгородіться від усіх чинників, які відволікають. Не покладайтесь на силу волі.
Чи достатньо програмного забезпечення, щоб вимкнути Інтернет? Чи Вам взагалі потрібно уникати комп’ютер? Можливо, Ви потребуєте середовища з гарними можливостями для зосередження, як от бібліотека чи відокремлена студія? Ви знаєте себе краще, ніж будь-хто.
4. Приготуйтесь до того, що буде нудно. Не опирайтесь цьому.
Сидіть та пізнавайте цей стан – зверніть увагу на те, як почувається Ваше тіло, які думки та спокуси виринають в голові, які емоції Вас охоплюють (регулярні медитативні практики можуть бути дуже корисними). Пізнайте Вашу нудьгу – її вивчення може бути справді цікавим!
5. Залишайтесь на одному місці, доки нудьга не зникне.
Не тисніть на себе, щоб одразу придумати щось неймовірне. Просто покладіть Ваш листок паперу/ноутбук/полотно/гітару/будь-що перед собою, та дивіться на нього. Якщо робота в стадії розробки, то передивіться те, що ви зробили вчора. Коли я роблю це, то, зазвичай, відчуваю спокусу зробити декілька невеликих поправок тут і там, та незабаром кількість доповнень зростає, я викреслюю все менше, а додаю все більше й більше. Тож дозвольте собі не робити нічого або не займатись чимось несерйозним, аж доки Ви будете повністю сфокусовані на роботі перед вами.
6.Візьміть такий процес за звичку.
Чим частіше перед Вами вимальовується схема – спочатку нудьга, потім цікавість, інтерес та заглибленість – тим швидше Ви зможете розпізнавати нудьгу як всього лиш початковий етап довгого процесу, й тим легше буде продовжувати.